|
Книги нас оточують скрізь: і вдома, і в школі, і в бібліотеці...
Здається, що вони існували завжди. Але цікаво, що було тоді, коли на
світі ще й гадки про книжки не мали?
...Побачила древня людина, який чудовий довкола неї світ — і склала
про це пісню. Проспівала й одразу ж забула її. І дуже шкода тієї забутої
пісні, бо вона була найпершою і, мабуть, гарною.
Потім людина побачила стадо диких биків — бізонів і порахувала їх.
Зраділа, що зуміла полічити, і позначила на землі кількість цих тварин.
Ллє тут повіяв вітер і зітер ті позначки.
І тоді людина збагнула, що треба навчитися записувати побачене й
придумане так, щоб воно залишалось надовго і щоб про нього могли
дізнатися інші.
Люди пробували писати на різних матеріалах. Чудовим матеріалом
виявилась глина. З неї можна виліпити будь-яку фігурку, посуд, навіть
дім збудувати А ще з глини можна зробити таблички і на них записувати
важливі відомості. Та от біда: глина тріскається на сонці, кришиться. Та
й незручно носити за собою весь час такі таблички...
На чому тільки не пробували писати наші далекі предки! І на корі —
березовому лубі, і на тканині — шовкові, і на залізних пластинах, і
навіть на пальмовому листі — папірусі. В Єгипті, на берегах Нілу, це
листя нарізали тонкими смужками, склеювали, висушували, скручували в
сувої і брали з собою в далекі подорожі.
Справді, пальмове листя виявилось зручним матеріалом для письма, але ж
пальми ростуть не скрізь... І люди винайшли пергамент — дуже тонку,
спеціально вичинену і відбілену шкіру тварин. Ось тоді вперше й
народилося таке диво, як книги. Вони старанно писалися від руки,
прикрашалися різними малюнками. Обкладинку виготовляли з дерев’яної
дошки, обтягнутої товстою шкірою, оздоблювали її дорогоцінним камінням
золотою застібкою. Та коштували книги дуже дорого: за одну книгу можна
було виміняти череду корів або табун коней. Зрозуміло, що такі дорогі
книги могли бути лише у дуже багатих людей. А потрібні вони були не лише
багатіям, адже знання необхідні всім. Як же зробити книгу дешевшою,
доступнішою?
Треба було навчитися робити книги швидко, акуратно і у великих кількостях.
І ось у XVI столітті першодрукар Іван Федоров зумів освоїти
слов’янське книгодрукування і випустив у світ першу тисячу однакових
книг. Але тут виникло ще одне завдання: мало видавати книги — потрібно
ще й навчити людей грамоти. І ось Іван Федоров видав у Львові першу
слов’янську азбуку, а пізніше — граматику та інші підручники. Так почало
поширюватися книжне знання.
Ну, а як же люди винайшли папір? Та можна сказати, що випадково.
Засипали у мукомолку паростки бамбука — того самого, що з нього вудочки
роблять, — перетерли їх, додали клею і одержане тісто притиснули пласким
каменем. Потім камінь підняли, лист просушили і так, зовсім несподівано
для себе, побачили, що одержали нову речовину, на якій дуже зручно
писати.
Тепер, звичайно, папір виготовляють не з бамбукових паростків, а з
інших порід дерева і навіть з ганчір’я. Зі старого паперу — макулатури —
теж виходить чудовий папір, на якому друкують і дитячі книжки з
малюнками, і дорослі — без малюнків, і газети, й зошити, й листівки...
Ось який довгий і важкий шлях пройшла книга, перш ніж стала такою, якою ти бачиш її тепер.
Мине час, ти виростеш і, може, теж напишеш свою книгу. Ми не знаємо,
про що вона буде, — про космічні подорожі, про квіти чи про важливе
наукове відкриття. Але ми віримо, що це буде дуже потрібна людям і дужо
цікава книга. |